Провінційні історіі - Новини Рівного та області. Рівненська газета

Провінційні історіі

02.11.2011

Перед смертю жінка просила чоловіка знайти іншу

Ні з сього, ні з того занедужала Зоня. Щось паморочилась голова, а перед очима темними плямами пливло все. Навіть її маленькі трирічні хлопчики-близнятка здавались їй вже такими важкими, що взяти їх на руки було несила. А вони один з-перед одного тягнули рученята до неї. Через силу садовила їх обох на коліна і сумними, переповненими сльозима очима дивилась на них, ніби прощалася. Теплою рукою гладила їх біляві голівки, притискала до грудей.

26.10.2011

Перед смертю матір розповіла про своє таємне кохання

Оксана просто не вірила своїм вухам. Її така правильна, добропорядна матір, яка завжди була для неї ідеалом дружини, виявляється, довгий час мала ще одного чоловіка. І лише тепер, після вироку лікарів, жінка вирішила відкритися доньці.

19.10.2011

Сліпа материнська любов виховала вбивцю

Вона дивилась на молодих батьків, які втихомирювали свою маленьку дитину: "Не плач, ми купимо тобі все, що хочеш", — витираючи сльозу малому, промовляла мама. Чулися й татові слова втіхи.

05.10.2011

Біжи, дівчино, біжи

Ранні сутінки огортають місто. Вогні ліхтарів, сяючі вікна драматичного театру у центрі площі зливаються у святкову гармонію цього недільного вечора.

23.09.2011

Як тепер все пережити?

Уже перші ласкаві промінчики сонця зазирнули у вікно, ніжно торкнулися обличчя, а Оксана не хотіла прокидатись. Їй наснився гарний сон і навіть здалося, що все було насправді. Владислав тримав її на руках і кружляв з нею у танку, а вона сміялася.

14.09.2011

Чорною хмарою впало людське горе

Перебуваючи по роботі в одному з віддалених сіл нашого району, я зайшла в один доволі новий будинок і зустріла біля порогу господиню дому.

07.09.2011

Шукала чоловіка за оголошенням, а знайшла наркомана

Взагалі-то вона рідко плакала, хоч інколи і треба було вилити той біль через сльози, але стримувалась. А заплакала тоді, коли раптово померла її мама, пізніше — тато. То були сльози великої втрати, втрати близьких її серцю людей. А сьогодні вона плаче зовсім по-іншому — сьогодні її сльози гіркі, мов полин, сльози розпачу, гніву, душевного болю, образ і тортур, сльози зради.

17.08.2011

Вальс зі сльозами на очах

Наближався випускний вечір. Закінчилось навчання у школі, екзамени, попереду — дорога в майбутнє, навчання, нові знайомства, нові товариші, нові вчителі.

04.08.2011

Так і залишились нареченими

Олеся — вчителька української мови та літератури. Вона проживає в невеличкій квартирці зі своїми батьками, працює на городі, а вечорами перевіряє зошити. І лише зустрічі з бізнесменом Максимом її звеселяють.

28.07.2011

Відбила у подруги коханого, а згодом стала їй свахою

Оксана і Галя були нерозлучними подружками. Скрізь разом: і в садочку, і на вулиці. Завжди.

21.07.2011

"Я живу спогадами про неї"

Цього року рясно зацвіли сади. У молочно-білий цвіт одяглися яблуні, наче наречені. Як тільки дерева зацвітають, Микола стає сам не свій...

14.07.2011

Прийшла до розлучниці попрощатись із чоловіком

Вона трирічною залишилась без мами. Тулилася до старших сестер і братів, аби взяли на руки і приголубили. Інколи у сироти виривалось мимовільне “мамо”, але одзивалась то одна сестра, то інша, ковтаючи сльози. Їм усім так хотілося, щоб мама жила: обняла їх, поцілувала, щоб погукала: “А йдіть-но їсти”. Вони, старші, ще не стерли з пам’яті маминого образу, її зажурених очей, таких теплих м’яких рук.

07.07.2011

“Ти зіпсував мені життя”

Настасія цілий день чекала, що прийде вечір і щось зміниться. Сьогодні день її народження.

30.06.2011

Гірка отрута забрала їх життя

Це було давно, але старі люди ще й досі пам’ятають цю приголомшливу історію. Іван і Лукира прожили в парі майже десять років. Обоє працювали в колгоспі. Він — конюхом, вона — дояркою. Важкої праці не цурались, тому й повагу й шану серед людей мали. У біді й радості завжди були поруч.

22.06.2011