Вона, дізнавшись, що його повели в операційну, молилася Богу, щоб врятував його від смерті, в думці просила лікарів, щоб Всевишній їм допоміг успішно провести операцію.
В усі часи закохані були здатні на найбожевільніші вчинки. Серенади, подвиги, винаходи і творіння - усе до ніг коханої. На надзвичайно романтичний і разом з тим серйозний, відповідальний крок відважився рівнянин Віктор Кравчук. У День святого Валентина після вистави "Ненормальна" у Рівненському облмуздрамтеатрі він запропонував коханій руку і серце.
Спілкування через Всесвітню мережу стало вирішальним у долі рівнянки Світлани Андрощук. Випадковий співрозмовник став для неї справжнім другом, а згодом і... чоловіком.
Вчитель — одна з професій, яку залишити поза домом, мабуть, не вдається. Це добре відчули на собі ті, у кого мама чи тато педагоги. Подружжя Пасічників педагогічна нива поєднала 45 років тому. Відтоді вони — щаслива освітянська сім’я, яка разом не лише вдома, а й на роботі.
Неймовірні випробування любов’ю на відстані тільки зміцнили почуття українського хлопця та дівчини з Німеччини. Перед святкуванням третьої річниці весілля у Рівному, подружжя розповіло власну історію кохання.
Їхнє знайомство не можна назвати банальним. Просто він закохався в неї з першого погляду, а вона... навіть не здогадувалась, що могла привернути його увагу.
Кажуть, що відстань для справжнього кохання — все одно, як вітер для полум’я: слабке він загасить, а велике розпалить. Саме так розгорілись почуття у рівнянки Тетяни та її коханого Сергія.
28 травня 2011 року подружжя Михайлових з Рівного відсвяткувало 50 років подружнього життя. Як прожити стільки років щасливо разом, дізнавалася кореспондент “ГАЗЕТИ”.
В одному високому будинку нашого міста живе собі хлопчик Юрасик. Так його називає мама. Йому чотири з половиною рочки, і він ходить у дитячий садок.
Наталя - доглянута, розкішна тридцятирічна білявка. І нігтики в порядку, і зачіска стильна, і салони краси, масажні кабінети та тренажерні зали відвідує регулярно, і за модою слідкує.
Юля була, як-то кажуть, першою дівчиною на селі. Все в неї було до ладу: і постава, і хода, а своєю посмішкою зачаровувала всіх. До того ж вона була найменшою донькою сільського голови. Кожен парубок, який знав Юльку, мріяв бути хоча б поруч з нею. Але дівчина на всі їхні залицяння дивилася зверхньо.
Він прокинувся зранку бадьорим, як ніколи. Пояснити цього не міг, адже вчора алкоголь виявився набагато сильнішим, ніж він планував. Пішов у душ, холодний, бо гарячу воду відключили ще кілька днів тому. Під льодяним струменем нарешті пригадав вчора.
П`ять років минуло з тих пір, як почали зустрічатися Михайло і Олена. Красива була пара. Всі заздрили їхньому коханню. Адже скрізь і завжди бачили їх разом. Їхні закохані серця аж випромінювали радість від прийдешнього життя.
Діло було в Ризі. Не один український, чи точніше сказати, радянський юнак вивчав там ази військової справи. Був у військовому училищі старшина — такий собі Микита. Старший, як видавалося тоді курсантам, тридцярічний чоловік досі не був одружений. Холостякував.
Ти ніколи мені цього не поясниш. Не пояснював і навіть не збираєшся. І не тому, що не думав про це. Ні. Ти просто не можеш. Не можеш знайти в собі для цього сил, не можеш зрозуміти, навіщо це потрібно і, певно найголовніше, ти просто не маєш потрібних слів. Ти не можеш їх знайти і, мабуть, ніколи не намагався.
Вже котру ніч Ліда не могла спокійно спати, коли зрозуміла, що знову не порожня, знову не сама.
Сльози котилися по щоках. Кожна обпалювала, ранила сильніше, ніж стріла, що проходить наскрізь. На душі було порожньо.
вологість:
тиск:
вітер:
вологість:
тиск:
вітер:
вологість:
тиск:
вітер:
вологість:
тиск:
вітер: