У селі Дерев’яне Рівненського району 22-річний раніше судимий молодик вчинив жорстоке вбивство. Завдяки злагодженим і оперативним діям міліції особу вбивці встановили за лічені години й одразу ж його затримали. А згодом засудили.
Усе почалося з банальної пиятики. Цей чоловік, попри доволі молодий вік, мав сформовану протиправну свідомість та виражену схильність до злочинної поведінки. Ніде не працюючи, марнував життя на пиятики та ледарювання у поєднанні з хуліганськими вчинками та дрібними крадіжками.
Того злощасного дня він добряче випив зі своєю матір’ю та її співмешканцем біля сільського магазину. Пізніше молодик зізнався, що хильнув щонайменше сімсот грамів горілки і, звісно, добряче сп’янів. Така доза алкоголю вбила у ньому залишки розуму і розбурхала агресію. Там же, біля крамниці, він вчинив сварку і побився з компаньйоном по пиятиці – співмешканцем матері. Та справитися зі старшим чоловіком молодику виявилося не під силу. Розлючений, він залишив батьків і поплівся селом. Задурманений розум привів його до батьківського помешкання. Охоплений люттю, він вирішив помститися і побив у домі вікна та підпалив взуття у коридорі, а сам втік до лісу. Доки він там переховувався, сусіди помітили дим з хати і загасили вогонь. А тим часом, сам не свій від злості і горілки, втікач нидівся від нічого робити, блукаючи узліссям. І тут його потьмарена свідомість згадала про знайому, до якої він відчував симпатію. Він зателефонував їй на мобільний і, плутаючись у словах, став вмовляти про зустріч. Дівчина у той час саме відпочивала у розташованому в Клевані розважальному закладі. Дізнавшись про це, він пішов туди.
Знайома, на свою біду, вийшла із закладу і зустрілася зі своїм кавалером, який незабаром стане її вбивцею. Залицяльник став вмовляти її піти разом випити кави та поспілкуватися. Але вона не погоджувалася і пішла в розташоване неподалік село Дерев’яне. Парубок поплентався за нею. Її непоступливість розлютила і без того роздратованого кавалера, який сп’яну не контролював своїх емоцій. Йдучи з нею вулицею, він запримітив на узбіччі купу дров. І тут у його задурманеній голові народився страшний задум.
Нічого не кажучи, він зійшов убік, схопив перше ліпше поліно і, наздогнавши дівчину, ззаду наніс їй удар в голову. Вона похитнулася й упала на коліна. Лиходій ударив іще кілька разів. Тоді душогуб відтягнув тіло на узбіччя, а сам вернувся по її сумочку, з якої зняв широкий ремінь і задушив дівчину, прихопивши із собою ще й мобільний телефон.
Розуміючи, що за вчинений злочин його чекає кара, вбивця з місця пригоди втік. Прибіг вночі до домівки, там переодягнувся, очевидно, побоюючись, що на одязі могли залишитися сліди крові, і чкурнув з дому. Сподіваючись уникнути покарання, недолугий злочинець переховувався в руїнах старої будівлі на околиці села.
Довідавшись від жителів села про вбивство, правоохоронці тієї ж ночі встановили особу вбивці, якого вранці затримали.
Зібрані міліцією докази були неспростовні. Вбивця зізнався у скоєному. Справу передали в суд, який, розглянувши її, визнав обвинуваченого винним у інкримінованих йому слідством злочинах за частиною 1 статті 115 та частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України і призначив найсуворіше покарання передбачене за цими статтями 15 років позбавлення волі. Тепер він відбуває покарання.
Олеся ШЕВЧЕНКО, Рівненського РВ УМВС
Ваш коментар